БЕЗСОРОМНІСТЬ ЯК ЗАХИСТ ВІД СОРОМУ
Передивилась фільм Сором 2011 року
Це дуже сумний фільм, який не розповідає прямо про травму, він розповідає про людей, історію яких ми можемо уявити спостерігаючи з їх поведінкою.
Брендон, молодий чоловік живе собі в своєму «затишному маленькому світі» наповненому порно, повіями, випадковими зв’язками на один раз, постійною, нав’язливою мастурбацією в який проривається його сестра.
Вона як інтрузія травматичного досвіду, що захоплює людину незважаючи на всі зусилля відсторонитись від минулого, робити вигляд, що все добре. Спочатку, вона нав’язлово дзвонить, Брендон ігнорує її дзвінки, а потім приїжджає і це запускає певний процес, я б сказала процес початку усвідомлення.
На початку фильму ми стаємо свідками сцени в метро, Брендон роздивляється дівчину дуже привабливу і яскраву, вона якось вибивається із чорно-сірої маси людей. Дівчина відповідає на флірт. Між ними відбувається мовчазна але дуже емоційна взаємодія, майже секс.
Підкреслюється, що дівчина заручена. Раптом вона підводиться, міняється в обличчі- магія зникає, вона стає закритою, скутою вибігає з вагону, Брендону не вдається її наздогнати. Що відбулось? Їй стало соромно. Сором, загальмував, і спрацював тут як механізм, що зберігає життя. Це важливий момент, давайте його запам’ятаємо. Він дає натяк на те, який головний герой- це початок фильму і ми всього ще не знаємо.
Ми починаємо дізнаватись більше з того моменту коли приїжджає сестра Брендона Сісі. Він не рад, але і не жене її і навіть турбується деякий час. Про те ,що мабуть з їх стосунками щось не те, починаєш замислюватись після того, як Брендон застав сестру в душі, думаючи що то грабіжники, вона була гола і вони сварились так начебто цього нема- тобто сорому не виникало.
Саме з її приїзду починається якесь стрімке падіння Брендона на дно. Його сексуальна розгальмованість, навіть обсесія наче дріжджове тісто в спекотний літній день розповзалась назовні вимагаючи цілющого ляпасу від реальності та встановлення кордонів. Порно на робчому компі, і це стало відомо, тому що він напустив в нього вірусів і комп’ютер чистила спеціальна служба, яка дізналась що саме зберігається на жорстокому диску; порно під час їжі, повії, випадкові дівчини і іноді чоловіки. І все це паралельно з зануренням в себе, переживання болісних відчуттів і сорому.
Дивлячись на цей божевільний та сліпий пошук чогось в безперервному сексі, я замислювалась, над тим, що ця людина прагне отримати, наскільки його потяг невтамований, чи то прагнення відтворити та вирішити травму, чи то бажання якось відновити гідність, чи то ідентифікація з агресором? І то не був пошук любові, взаємності, близькості- це його лякало до всрачки. А ще, що безсоромність є контрсоромністю ( сама щойно вигадала це слово)
Воронка болю, провини, горя, огиди до себе розкривається поступово набираючи обертів ближче до фіналу, коли Брендон таки отримує цілющій ляпас реальності про який він просив. Спочатку це виглядає як пошук покарання – спровокував якогось молодика в барі, заграючи з його дівчиною- отримав по пиці, але цього було недостатньо. Тільки спроба самогубства сестри, стала каталізатором усвідомлення і надії на зцілення.
Нам не розповіли історію дитинства Брендона та Сісі, але ми можемо її модулювати в своїй фантазії. Діалог Брандона і Сісі на дивані, коли фоном на телевізорі йдуть стари мультики
Їх діалог…
А ще фігура боса Брендона, дуже цікава і здається може вважатись відображенням потужної фігури з минулого
Це фільм недомовок і натяків
« Ми не погані люди, ми просто зростали в пеклі», каже Сісі в прощальному повідомленні на автовідповідачі, перед тим як скоїти самогубство. Брендон прослухавши його був з двома повіями одночасно.
Вона вижила, Брендон вчасно прийшов до дому
І ми бачимо вже іншу людину
Він їде в метро, та сама дівчина, але цього разу все відбулось майже навпаки- вона була готова на небезпечну пригоду, а він стримався.
Є велика спокуса притягнути за вуха сюди концепцію сорому та гордості Кена Бенау, вібінар якого відбудеться 28 червня, але, щось підказує мені, що все складніше. І ці зміни в середині Брендона, відбулись не тільки завдяки сорому, до якого призводить само- усвідомлення, і який, як ми знаємо здатен гальмувати не бажані імпульси і в цьому є його соціальна функція.
В мене фоном йшла думка, що весь фільм Брандон веде розмову зі своєю травмою, не з сестрою і як будь яка травма, рано чи пізно вона робить неможливим ігнорування її, як зробила його сестра
А ще, по завершенню цього поста, в мене як в психоаналітика, сконструювалась історія, що можливо, колись давно у дитинстві, Брандон був безпомічним свідком, насилля над його сестрою, і сцена коли Сісі спить з босом Брандона, а той беспомічно це все чує і потім вібігає геть з дому… відкриває розуміння поведінки та душі цього чоловіка з зовсім іншого боку
Тож , раджу подивитись, якщо не бачили
А хто дивився, пишіть будь ласка ваші враження, спостереження. Цікаво, чи співпадуть наші думки
