ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ФАЗОВО-ОРІЄНОТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ТЕРАПІЇ ТРАВМИ

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ФАЗОВО-ОРІЄНОТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ТЕРАПІЇ ТРАВМИ

               Давно хотіла це зробити, і ось зірки стали у потрібне положення, зійшлись нарешті над моєю головою.

          Моє знайомство з фазово-оріентованою терапією почалось з Онно ван лер Харата та його книги « Примари Минулого», а потім з його чудових курсів які він давав у Центрі  і ще дасть- то я точно знаю у лютому 25 року буде повтор вступного ворк-шопу. А потім я познайомилась з книгою Джудит Герман – і побачила трохи іншу версію підходу. А потім була війна і я знайшла Пет Огдеy на ютюбі, познайомилась з нею і з її адаптацією для Сенсомоторній терапії. До речі зараз триває набір на навчання в цьому методі-  ми набираємо студенів на сертифікаційний  курс з  Сенсомоторній терапії.

Я точно знаю, що є ще варіації цієї геніальної моделі, яку започаткував П’єр Жане, але я поки що з ними не знайома. Якщо ви знаєте – напишіть будь ласка які

Фазово-орієнтований підхід, який лежить в основі сучасних методів терапії травми і травматичних розладів, було започатковано П’єром Жане і як мені бачиться, його внесок якось опинився у тіні інших психотерапевтичних підходів.

          Терапевтичний підхід П’єра Жане до травмованих пацієнтів був першою спробою створити систематичне, поетапне лікування посттравматичного стресу. Жане розглядав реакцію на травму в основному як розлад пам’яті, що заважає ефективним діям. Значною мірою покладаючись на використання гіпнозу, він вчив, що лікування посттравматичної психопатології полягає у формуванні стабільних терапевтичних стосунків; пошуку та трансформації травматичних спогадів у значущий досвід; та вжитті ефективних заходів для подолання вивченої безпорадності. Більшість його спостережень і рекомендацій сьогодні так само актуальні, як і тоді, коли він вперше зробив їх сто років тому.

Для цього огляду, я знайшла в інтернеті статтю Онно ван Дер Харта та Бессела ван дер Колка Pierre Janet’s Treatment of Post-traumatic Stress Journal of Traumatic Stress, Vol 2, No. 4, 1989, як дуже допомогла зробити цей огляд.

 Тож, як пишуть автори П’єр Жане, ймовірно, був першим психологом, який сформулював систематичний терапевтичний підхід до посттравматичної психопатології та визнав, що лікування має бути адаптоване до різних стадій еволюції посттравматичних стресових реакцій.

На початку 1880-х років, Жане розробив еклектичний підхід до лікування, заснований на його клінічному досвіді роботи з багатьма тяжко травмованими пацієнтами з істеричними (дисоціативними) або психастенічними (обсесивно-компульсивними) посттравматичними рисами.

Жане вважав нездатність інтегрувати травматичні спогади основною проблемою посттравматичних синдромів: лікування психологічної травми завжди передбачало спробу відновити та інтегрувати спогади про травму в сукупність ідентичності людей. Він ніколи не розробляв нозологію посттравматичного стресового розладу як такого, але він чітко усвідомлював фундаментальну двофазну природу реакції на травму і дуже детально описав усі сучасні критерії ПТСР за DSM як у своїх історіях хвороби, так і в теоретичних працях (див. van der Kolk et al., 1989).

Він розділив реакцію на травму на три стадії:

Перша складається з суміші дисоціативних (істеричних) реакцій, нав’язливих роздумів і генералізованого збудження, спровокованого травматичною подією.

Друга стадія відстроченої посттравматичної симптоматики складається з поєднання істеричних, обсесивних і тривожних симптомів, в яких часто важко розпізнати травматичну етіологію симптомів.

Третя й остання стадія характеризується тим, що сучасні автори називають посттравматичним занепадом (Titchener, 1986) і включає розлади соматизації, деперсоналізацію та меланхолію, що закінчуються апатією та соціальною відстороненістю.

 Як і сучасні автори, Жане визнавав, що в хронічних випадках повне одужання трапляється рідко, навіть коли пацієнт здатен детально розповісти про травму.

Терапевтична Фазова модель Жане для лікування посттравматичного стресу

Психотерапевтичний підхід Жане до посттравматичного стресу складається з наступних етапів:

  1. Стабілізація, симптомо-орієнтоване лікування та підготовка до ліквідації травматичних спогадів.
  • Відпочинок тому числі й у госпіталізація, ізоляція та спрощення способу життя. Відпочинок мав на меті відновити енергію та накопичити резерви і особливо підходив пацієнтам, які були надто виснажені постійними невдачами у подоланні перипетій травми. Спрощення способу життя було необхідним, щоб розпочати лікування (PH, с. 473). Жане вірив у захист пацієнтів від їхніх соціальних зобов’язань і сімейного тиску. Він регулярно використовував госпіталізацію і називав це «ізоляцією» (PH, с. 485). Спочатку від пацієнта мало що очікувалося, окрім автоматичної (на противагу складній) діяльності.
  • Стимулювання та перенавчання . Жане призначав стимуляцію, щоб прискорити лікування. Воно включало навчання, щоб пацієнти з посттравматичними реакціями могли виконувати елементарні щоденні функції, такі як їжа і сон, і вступати в соціальні контакти, особливо у відносинах між лікарем і пацієнтом, де вони можуть почати стикатися з травматичними проблемами.
  • Гіпноз на етапі стабілізації . Жане використовував гіпноз у фазі стабілізації, щоб викликати розслаблення, змінити симптоми і полегшити загрозливі для життя стани (Janet, 1898a).
  1. Ідентифікація, дослідження та модифікація травматичних спогадів.
  • Виявлення травматичних спогадів Жане вперше застосував гіпноз і автоматичне письмо в терапії посттравматичних пацієнтів, які страждали переважно від дисоціативних симптомів, а також техніки візуального уявлення. Після того, як травматичні спогади були виявлені, Жане використовував три підходи до лікування: (1) пряму редукцію, використовуючи техніку під назвою нейтралізація; (2) метод заміщення, в якому травматичні спогади замінювалися нейтральними або навіть позитивними образами; і (3) терапевтичний рефреймінг.
  • Нейтралізація травматичних спогадів. Гіпнотична ліквідація травматичних спогадів була найбільш прямим і сміливим підходом Джанет до лікування
  • Метод заміщення Іноді Жане замінював травматичні спогади нейтральними або навіть позитивними образами (Janet, 1889, 1894, 1894/5, 1898a, b). Він або змінював когнітивну інтерпретацію травматичних подій, або емоційні реакції пацієнтів.
  1. Профілактика рецидивів, полегшення залишкової симптоматики, реінтеграція особистості та реабілітація.
  • Навчання. сттравматичних пацієнтів із залишковими психастенічними (нав’язливими) симптомами, наприклад, навчали технік, подібних до сучасних методів зупинки думок і запобігання реакцій (Janet, 1903). Навчання використовувалося для відновлення уваги і концентрації, рухових функцій і контакту з реальністю. Естезіогенія Aesthesiogeny була специфічною технікою для відновлення усвідомлення фізичних відчуттів (Janet, 1893; 1898a; PH, p. 788). Жане також описав поведінкові методи для більш складних і цілеспрямованих дій.
  • Захоплення. Стимулюючі заходи включали вправи на усвідомлення (PH, с. 972) і поетапне виконання знайомих, але занедбаних видів діяльності
  • Лікування наркотичними речовинами. Жане вважав заспокійливі засоби, такі як броміди, і стимулятори необхідним злом
  • Закінчення. Зменшення терапевтичного впливу сигналізувало про початок припинення лікування

 

Онно ван дер Харт

Фазово-орієнтований підхід лежить в основі сучасних методів терапії комплексного ПТСР, дисоціативних та інших розладів ф  золотим стандартом лікування.

Фаза 1 Стабілізація та зниження симптоматики. На цьому етапі вирішується задача підвищення психічного рівня та якості адаптивних дій ЗНО та ЕО для більш ефективного функціонування в повсякденному житті. Підвищення психічного рівня  ЗНО і тих ключових ЕО, які містять в собі елементи травматичного досвіду. Підвищення рефлексивних можливостей та розширення репертуару доступних для пацієнта психічних та поведінкових дій.

Фаза 2 Робота з травматичними спогадами. Основна мета- вирішення фобії травматичних спогадів, в результаті чого зникає необхідність збереження внутрішніх розділень структурної дисоціації

Фаза 3 Інтеграція та реабілітація особистості. Ця фаза присвячена роботі горя і є найважчою. Продовжується робота з фобією змінення та нормального життя, фобії близькості

 

Джудіт Герман

відновлення відбувається у три стадії. Центральним завданням першої стадії є встановлення безпеки; другої- пам’ять та оплакування; третьої- відновлення зв’язку з повсякденним життям”

Докладніше у табличці

 

Пет Огден і Сенсомоторна терапія

Сенсомоторний підхід також спитається на фазово-орієнтовану модель П’єра Жане, хоча ця модель початково замислювалась, як терапія хронічної травми, її сенсомоторна  адаптація враховує також роботу з порушеннями прив’язаності та життєвими негараздами пацієнтів, які не були травмовані.

В  модифікації  Сенсомоторного підходу перша фаза передбачає формування ресурсів для регуляції збудження та підвищення самооцінки та компететності

Друга фаза  роботу зі спогадами

Третя аналіз стосунків та вихід з минулого, створення здорових відносин  та отримання задоволення життям

Сенсомоторний підхід психотерапії травми спирається на фазово-орієнтовану модель, але основна увага спрямована на інтелект тіла, його ресурси та можливості, які спряють опрацюванню травми.

На кожному етапі є свої проблеми, цілі, дії та набуваються певні навички. Разом ці три фрази складають загальну структуру для встановлення найближчих і довгострокових терапевтичних цілей.

Тож, розповім трошкі, бо попереду в нас велике навчання в цьому методі, про цілі та задачі кожної з трьох фаз терапії як вони представлені у Сенсомоторному піході.

Фаза 1: Формування ресурсів

  • Визначити ресурси, необхідні для виживання, які допомагають клієнту справлятися з важкими, болісними травматичними переживаннями
  • Допомогти оцінити, визнати та розвивати сильні сторони, таланти та здібності клієнта
  • Допомогти клієнту розпізнавати тригери та ознаки надмірного або нерегульованого збудження
  • Разом із клієнтом сформувати та використовувати нові ресурси для регуляції збудження та підвищення здібностей
  • Допомогти клієнту більше дізнатися про те, як поза, рухи і жести впливають на збудження і благополуччя
  • Визначити природні соматичні ресурси та дізнатися про нові
  • Змінити травмувальні, тривожні або незадовільні звички

 

Фаза 2: робота зі спогадами

  • Розпізнати ознаки імпліцитних спогадів справжнього життя клієнта
  • Виявити, втілити та відпрацювати використання ресурсів, щоб упоратися з наслідками спогадів
  • Відкрити ресурси, використані під час болісних подій у минулому
  • Підтримувати “подвійну обізнаність” під час роботи з проблемою спогадів, пов’язаних із конкретним станом, без повторного переживання минулого
  • Вивчити вплив спогадів (відчуття, сенсорні інтрузії, емоції, рухи, думки)
  • Відпрацювати мобілізуючі дії, які клієнт не міг використовувати в минулому
  • Усунути нерегульовані збудження та емоції, пов’язані з механізмом захисту, властивим тваринам

 

Фаза 3: подальший прогрес

  • Звернутися до спадщини стосунків клієнта, включно з ранньою прив’язаністю
  • дослідити разом із клієнтом обмежувальні переконання і те, як вони впливають на його тіло
  • Дізнатися, як спілкуватися і висловлювати емоції
  • Використовувати рух, щоб поглибити контакт і близькість
  • Дослідити фізичні дії під час встановлення кордонів
  • Допомогти клієнту оцінити його ходу і вивчити нові способи ходьби
  • Збільшити кількість позитивних емоцій, задоволення і здатності клієнта розважатися
  • Допомогти клієнту розширити вікно толерантності: йти на розумний ризик і не забувати про забуті сфери життя

 

 Cтягнувши ідею порівняльної таблички у Джудіт Герман, я створила для вас іншу табличку

Список літератури
1. Pierre Janet’s Treatment of Post-traumatic Stress ONNO VAN DER HART, PAUL BROWN AND BESSEL A. VAN DERKOLK Journal of Traumatic Stress, Vol 2, No. 4, 1989
2. Призраки прошлого. Структурная диссоциация и терапия последствий хронической психической травмы — Оно Ван дер Харт , Эллерт Нейенхэюс , Кэти Стил
3. Психологічна травма та шлях до видужання. Джудіт Герман Видавництво Старого Лева
4. Сенсомоторна психотерапія: Введення в роботу з травмою” Пет Огден, Яніна Фішер «МультиМетод»,

ПРО КІНО: БЕЗСОРОМНІСТЬ ЯК ЗАХИСТ ВІД СОРОМУ. Фільм “Сором”

БЕЗСОРОМНІСТЬ ЯК ЗАХИСТ ВІД СОРОМУ


Передивилась фільм Сором 2011 року

Це дуже сумний фільм, який не розповідає прямо про травму, він розповідає про людей, історію яких ми можемо уявити спостерігаючи з їх поведінкою.

Брендон, молодий чоловік живе собі в своєму «затишному маленькому світі» наповненому порно, повіями, випадковими зв’язками на один раз, постійною, нав’язливою мастурбацією в який проривається його сестра.

Вона як інтрузія травматичного досвіду, що захоплює людину незважаючи на всі зусилля відсторонитись від минулого, робити вигляд, що все добре. Спочатку, вона нав’язлово дзвонить, Брендон ігнорує її дзвінки, а потім приїжджає і це запускає певний процес, я б сказала процес початку усвідомлення.

На початку фильму ми стаємо свідками сцени в метро, Брендон роздивляється дівчину дуже привабливу і яскраву, вона якось вибивається із чорно-сірої маси людей. Дівчина відповідає на флірт. Між ними відбувається мовчазна але дуже емоційна взаємодія, майже секс.

Підкреслюється, що дівчина заручена. Раптом вона підводиться, міняється в обличчі- магія зникає, вона стає закритою, скутою вибігає з вагону, Брендону не вдається її наздогнати. Що відбулось? Їй стало соромно. Сором, загальмував, і спрацював тут як механізм, що зберігає життя. Це важливий момент, давайте його запам’ятаємо. Він дає натяк на те, який головний герой- це початок фильму і ми всього ще не знаємо.

Ми починаємо дізнаватись більше з того моменту коли приїжджає сестра Брендона Сісі. Він не рад, але і не жене її і навіть турбується деякий час. Про те ,що мабуть з їх стосунками щось не те, починаєш замислюватись після того, як Брендон застав сестру в душі, думаючи що то грабіжники, вона була гола і вони сварились так начебто цього нема- тобто сорому не виникало.

Саме з її приїзду починається якесь стрімке падіння Брендона на дно. Його сексуальна розгальмованість, навіть обсесія наче дріжджове тісто в спекотний літній день розповзалась назовні вимагаючи цілющого ляпасу від реальності та встановлення кордонів. Порно на робчому компі, і це стало відомо, тому що він напустив в нього вірусів і комп’ютер чистила спеціальна служба, яка дізналась що саме зберігається на жорстокому диску; порно під час їжі, повії, випадкові дівчини і іноді чоловіки. І все це паралельно з зануренням в себе, переживання болісних відчуттів і сорому.

Дивлячись на цей божевільний та сліпий пошук чогось в безперервному сексі, я замислювалась, над тим, що ця людина прагне отримати, наскільки його потяг невтамований, чи то прагнення відтворити та вирішити травму, чи то бажання якось відновити гідність, чи то ідентифікація з агресором? І то не був пошук любові, взаємності, близькості- це його лякало до всрачки. А ще, що безсоромність є контрсоромністю ( сама щойно вигадала це слово)

Воронка болю, провини, горя, огиди до себе розкривається поступово набираючи обертів ближче до фіналу, коли Брендон таки отримує цілющій ляпас реальності про який він просив. Спочатку це виглядає як пошук покарання – спровокував якогось молодика в барі, заграючи з його дівчиною- отримав по пиці, але цього було недостатньо. Тільки спроба самогубства сестри, стала каталізатором усвідомлення і надії на зцілення.

Нам не розповіли історію дитинства Брендона та Сісі, але ми можемо її модулювати в своїй фантазії. Діалог Брандона і Сісі на дивані, коли фоном на телевізорі йдуть стари мультики

Їх діалог…

А ще фігура боса Брендона, дуже цікава і здається може вважатись відображенням потужної фігури з минулого

Це фільм недомовок і натяків
« Ми не погані люди, ми просто зростали в пеклі», каже Сісі в прощальному повідомленні на автовідповідачі, перед тим як скоїти самогубство. Брендон прослухавши його був з двома повіями одночасно.
Вона вижила, Брендон вчасно прийшов до дому
І ми бачимо вже іншу людину
Він їде в метро, та сама дівчина, але цього разу все відбулось майже навпаки- вона була готова на небезпечну пригоду, а він стримався.

Є велика спокуса притягнути за вуха сюди концепцію сорому та гордості Кена Бенау, вібінар якого відбудеться 28 червня, але, щось підказує мені, що все складніше. І ці зміни в середині Брендона, відбулись не тільки завдяки сорому, до якого призводить само- усвідомлення, і який, як ми знаємо здатен гальмувати не бажані імпульси і в цьому є його соціальна функція.

В мене фоном йшла думка, що весь фільм Брандон веде розмову зі своєю травмою, не з сестрою і як будь яка травма, рано чи пізно вона робить неможливим ігнорування її, як зробила його сестра

А ще, по завершенню цього поста, в мене як в психоаналітика, сконструювалась історія, що можливо, колись давно у дитинстві, Брандон був безпомічним свідком, насилля над його сестрою, і сцена коли Сісі спить з босом Брандона, а той беспомічно це все чує і потім вібігає геть з дому… відкриває розуміння поведінки та душі цього чоловіка з зовсім іншого боку

Тож , раджу подивитись, якщо не бачили
А хто дивився, пишіть будь ласка ваші враження, спостереження. Цікаво, чи співпадуть наші думки

ТРАВМА- ЦЕ СКОРІШЕ ТАМ І ТОДІ, НІЖ ТУТ І ТЕПЕР УСВІДОМЛЕННІСТЬ – СОЛОМИНКА ЯКА УТРИМУЄ В ТУТ І ТЕПЕР

ТРАВМА- ЦЕ СКОРІШЕ ТАМ І ТОДІ, НІЖ ТУТ І ТЕПЕР

УСВІДОМЛЕННІСТЬ – СОЛОМИНКА ЯКА УТРИМУЄ В ТУТ І ТЕПЕР

 

Усвідомленність теперішнього моменту – це важливий стан або вміння для терапії травми- це здатність перебувати у теперішньому моменті, а не в травматичному минулому, усвідомлювати свої переживання, а не занурюватись в них або відключатися від них.

У сенсомоторній психотерапії «усвідомленість» визначається як обізнаність про п’ять “структурних блоків” теперішнього переживання, які виникають спонтанно в кожен момент неспання.

До п’яти структурних блоків відносяться : думки (когніції), емоції, сприйняття (образи, смаки, запахи, дотики і звуки), рухи тіла і тілесні відчуття, які являють собою основні аспекти усвідомленої уваги

Ці п’ять структурних блоків динамічно і мінливо безперервно впливають один на одного. Коли у нас спрацьовують тригери на нагадування про минуле, наше нинішнє сприйняття структурних блоків може кардинально змінитися. Травматичні спогади можуть викликати інтенсивне повторне переживання небезпеки, навіть якщо когнитивно ми усвідомлюємо, що небезпеки наразі немає. У нас можуть виникати тривожні тілесні відчуття, рухові імпульси, нав’язливі образи, запахи або звуки, емоції страху, сорому, паніки або люті та негативні думки або ми відключаємося..

А зараз докладніше про кожен з п’яти блоків:

Когніції

Когніції – це думки, які можуть описувати наше переживання і передавати інтерпретації, значення і теорії словами. Про когніції можна говорити або думати. Наші думки включають негативні інтерпретації того, що з нами сталося, які можна узагальнити в хибні переконання, як-от: “Поганий”, “Ніколи не буду в безпеці” або “Інші люди мене не сприймають”. Ми можемо критикувати або звинувачувати себе своїми словами, думаючи: «Чому я це зробив?», або”Я такий дурний”, або “Це я в усьому винен”. А можемо прийняти і похвалити себе, думаючи: «Я цілком гарний такий, який я э» або «Я просто відмінно впорався зі своїм завданням». Наші думки також можуть описувати наше ставлення до інших людей і до світу, яке може бути позитивним (наприклад: «Зазвичай світ – місце доброзичливе» або “Більшість людей добрі”) або негативним (“Світ – місце небезпечне” або “Ніколи не можна довіряти людям”). Ми часто не усвідомлюємо своїх думок, хоча моделі мислення відіграють велику роль у збереженні наших почуттів (позитивних або негативних) до себе, людей та світу.

Емоції

Поряд із думками наше щоденне переживання формують емоції. Емоції, які ми часто відчували в минулому, можуть вплинути на те, як ми почуваємося зараз. Якщо в дитинстві ми були загалом задоволені та щасливі, то, як правило, залишаємося такими й подорослішавши. Якщо болісні емоції, як-от страх, сум, гнів або невдоволення в дитинстві, часто повторювалися, у нас можуть бути проблеми з переживанням позитивних почуттів (радості, щастя, задоволеності), доступних нам зараз. Ми можемо заново емоційно пережити стрес, який пережили в минулому, відчути себе у владі своїх емоцій або звинуватити себе за свої емоційні реакції поза контекстом. А можемо відреагувати на передчуття, які говорять нам про переживання дістресу, відсторонюючись від болючих емоцій, через те що відчуємо себе пригніченим і спустошеним. Якщо ми очікуємо болючіших переживань, думаючи про майбутнє, ми, найімовірніше, відчуватимемо неприємні емоції, як-от занепокоєння, страх, тривога або самотність.

Сприйняття за допомогою п’яти почуттів

Третій структурний блок переживання теперішнього\справжнього моменту називається “сприйняттям за допомогою п’яти почуттів «. Коли ми згадуємо досвід сприйняття чого-небудь у минулому (образи, звуки, запахи, смаки й дотики), ми повторно переживаємо їх у теперішній момент. Багато людей, які пережили психічну травму, не можуть повністю відновити те, що сталося, в пам’яті, але тим не менш спогади переслідують їх.

Рух

Четвертий структурний блок, рух, належить до фізичних дій нашого тіла. Рухи можуть мати відношення до великої моторики, у виконанні яких беруть участь великі групи м’язів (повзання, ходьба, біг), та до дрібної, коли виконуються більш точні дії (підняття предметів руками, ворушіння пальцями ніг). Рух також містить у собі міміку, зміну пози, нахил голови, а також жести, які здійснюють руки і кисті. Рухом ми реагуємо на все, що з нами відбувається, особливо на те, як інші ставляться до нас.

Тілесні відчуття

П’ятий структурний блок, тілесні відчуття, представлений фізичними відчуттями, що постійно виникають усередині внаслідок змін в електричній, хімічній і м’язовій активності. Наші відчуття інформують нас про рухи, навіть про ті, що відбуваються у внутрішніх органах, – прискорене серцебиття, нервове тремтіння, нудота, голод або те саме “шосте відчуття”. Ми часто не усвідомлюємо тілесних відчуттів, оскільки наша увага зосереджена на інших речах або ми навчилися відключатися від свого тіла, щоб не відчувати неприємних або нестерпних фізичних відчуттів чи емоційного болю. Однак зазвичай за бажанням ми можемо звернути увагу на свої відчуття. Наприклад, більшість із нас упізнає своє серцебиття, прислухавшись до нього протягом кількох хвилин. І більшість із нас знає про сильні відчуття, пов’язані з минулим болісним переживанням, як-от “приплив адреналіну”, прискорене серцебиття або м’язове напруження.

за матеріалами книги Пет Огден “ Сенсомоторна Психотерапія”

А зараз ми плануємо запустити другий потік навчання методу Сенсомоторна психотерапія

Всім бажаю тихого вечора

Щиро ваша

Каріне Кочарян

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ КОЛІЗІ АБО Який переклад назви методу DBR Deep Brain Reorienting є коректним?

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ КОЛІЗІ АБО

Який переклад назви методу DBR Deep Brain Reorienting є коректним?
 
Коли я тільки починала знайомство з методом Френка Коррігана DBR Deep Brain Reorienting/ Переорієнтування Глибинного Мозку, а то був 2022 рік, я не зовсім добре розуміла, що то за метод, як він працює і головне як перекладається назва.
 
Звісно як і всі, я користуються словниками – просто словниками і словниками базованими на штучному інтелекті. І всі штучно-інтелектуальні словники разом пропанували перекладати DBR Deep Brain Reorienting як Глибинне Переорієнтування Мозку, і нібито це підходило під те розуміння методу, яке я склала для себе на початку шляху.
Але йшов час, після першого тренінгу в березні 2022 року, кожного місяця відбувались зустрічі маленької клінічної групи.
 
А весною 2024 року ми нарешті підійшли до оголошення набору на першій рівень навчання в методі і на той момент в мене вже з’явилось певне розуміння як працює метод та де саме він працює.
 
Було переведено купу транскриптів демо-сесій, навчальних керівництв та практикумів для студенів першого рівня, і звісно статті Френка Коррігана де наведено результати дослідження ефективності методу DBR в роботі з ПТСР.
 
І мене, людину, яка піддає майже все сумніву, почало тихесенько пошкрябувати в середині – чи вірно перекладено назву – Глибинна Переорієнтація Мозку, чи вірно передано сенс?
 
Знаєте як воно буває, коли щось маленьке, коротка фраза, або словосполучення змушує замислитись та розвернути розуміння під зовсім іншим кутом? Коли до того, нібито вже зібрані пазли, раптом перезбираються, або переорієнтуються))? Ось так трапилось зі мною і моїм розумінням назви методу DBR.
 
Маленька фраза з програми тренінгу, яка не перекладалась інакше ніж « глибинний мозок» змусила мене змінити кут зору і відкоригувати переклад назви методу. На щастя перед тренінгом в нас відбулась остання зустріч клінічної групи старим складом і я мала можливість попросити д-ра Корігана про прояснення.
 
І ось для вас тут і зараз із субтитрами відповідь автора методу д-ра Френка Коррігана на моє питання «Як правильно Глибинне Переорієнтування Мозку чи Переорієнтування Глибинного Мозку?»
 
Відповідь: Глибинний Мозок- місце де відбувається орієнтація та переорієнтація.
 
Чому я це написала?
Бо чую від колег, що на різних навчаннях іноземні тренери розповідають про цей метод і перекладають його саме так, як пропонують словники на базі ШІ – Глибинна Переорієнтування Мозку- тобто не коректно.
 

Правильна назва методу DBR Deep Brain Reorienting – Переорієнтування Глибинного Мозку або просто DBR.

Будь ласка, звертайте на це увагу
 
А я бажаю вам тихого вечора,
щиро ваша
Каріне Кочарян

ПРО КІНО: ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ ЯК КАТАЛІЗАТОР ЗЦІЛЕННЯ ВІД ТРАВМИ І ДО ЧОГО ТУТ ПРИМАРИ. фільм “Backtrack»/ «Відступ»,

ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ ЯК КАТАЛІЗАТОР ЗЦІЛЕННЯ ВІД ТРАВМИ І ДО ЧОГО ТУТ ПРИМАРИ


Колись писала про фільм «Відплата» \ «The Railway Man» з Коліном Фертом та Ніколь Кідман, де каталізатором зцілення від травми було кохання- цього разу в фокусі моєї уваги почуття провини і примари, які теж не погано пораються


Коли у кіно або в літературі хочуть підкреслити травматичний вплив якихось жахливих подій минулого на людину, де вона була жертвою, учасником або свідком появляються примари та містичні сюжети.


Нещодавно абсолютно випадково подивилась два кіно поспіль де містичні сили та примари втручаються в життя двох чоловіків, які чомусь обидва психотерапевти.
О і «Шосте почуття» теж про психотерапевта. Цікаво, мабуть то профдеформація така, і наша професія більш чутлива до всіляких примар, та скелетів у шафі.
Але ж до кіна:


Першім подивилась серіал з Білом Крісталлом « Минуле» в перекладі, але в оригіналі «Before», що означає «ДО» – не дуже він мене вразив, бо я не вхоплювала за містичними симптомами його пацієнта послідовної ниті, або я не уважно дивилась і не побачила нюансів, таке теж можливо. Тільки кінцівка мене потішила, коли все стало по місцях.
Думаю мене заплутало затосування прийому переселення душ, щоб показати дуже давні події з життя Ілая. І якби не вчорашня стрічка, я б про цей серіал не пригадала би


Я про фільм 2016 року Майкла Петроні з Едріаном Броуді «Backtrack», в перекладі «Відступ», але на мій погляд трохи не точно цей переклад передає сутність фільму, де головний герой пригадує у своє минуле, повертаючись назад до переломних в його житті подій . «Повернення назад», не так милозвучно, але більше точно передає сюжет.
Спробую поспойлерити, рівно на стільки, на скільки буде достатньо, щоб вас зацікавити подивитись це кіно.

Отже:

Психотерапевт Пітер Бауер переживає трагічну загибель доньки-підлітка, його дружина в розпачі і живе на пігулках. Він тримається, підтримує дружину як може, працює з пацієнтами, зустрічається зі своїм наставником і в смерті доньки звинувачує себе, бо він задивився на відображення у вітрині магазину і саме в цей час його дитина, яка каталась на велосипеді потрапила під вантажівку.

Дуже точно відображається загальна риса травмованих людей – борати провину за травму на себе.

Можна прослідкувати, як почуття провини за смерть доньки, нездатність пригадати, що саме він тоді побачив у вітрині, що настільки його відволікло, підняло почуття провини за давню історію. І що важливо все це починає розгоратись на річницю загибелі доньки – « синдром річниці»

Ось одного вечора до нього в кабінет потрапляє дивна дівчина- підліток, мовчазна та моторошна. І саме з цього моменту перед нашими очима, шар за шаром починає розгортатись жахлива картина травми в напрямку минулого Пітера.
Поступово з’ясовується, що всі його пацієнти, і мовчазна дівчина-підліток, і навіть його наставник, який ставив чудові та влучні запитання, що конфронтували Пітера з реальністю та його пам’яттю, виявились примарами.

Але чому вони переслідують?
Зазвичай, щоб чогось досягти. Нажахати, зробити життя нестерпним, щоб підштовхнути людину до дій, а почуття провини стає настільки сильним, що людина починає шукати пробачення та спокути.

У примар завжди виходить, вийшло і цього разу – Пітер поїхав додому, до батька, колишнього поліцейського.

І тут починають відкриватись нові аспекти – ми бачимо, що почуття провини має основу в реальності і в житті Пітера-підлітка відбулись жахливі події, учасником та свідком яких він був. Ми крок за кроком проникаємо в усе нові закапелки пам’яті Пітера, занурюємось разом із ним у події тогодення.

Усе життя Пітер звинувачував себе в залізнодорожній катастрофі- через покинути ім та його другом на рельсах велосипеди потяг зійшов з рейок в результаті чого загинуло 47 людей.

Він все повертався та повертався на місце катаострофи, пригадував, бачив результат, своїх « паціентів». Прийнявши одне вірне рішення піти в поліцію і зізнатися- взяти відповідальність та спокутувати провину. Але як виявилось складу злочину не було, підстав для звинувачення теж, справу тоді вів його батько і все це було оформлено як недбалість.

Полегшення, яке відчув Пітер тривало не довго, мовчазна дівчина-підліток нікуди не поділась, і навіть стала агресивнішою, вона його душила уві сні, з’являлась в усіх відображеннях. І досягла свого, Пітер став з’ясовувати про цю дівчину – і з’ясував.
Відтворив всю історію крок за кроком, пригадав все, що відбулось тієї трагічної ночі, і головне він усвідомив, що не він і не його друг були причиною катастрофи, а зовсім інша людина – і це відкриття розставило все по місцях, стало і полегшенням і болючою правдою.

Далі не можу вам розповісти, бо то буде вже зовсім жирнючий спойлер, натякну тільки, що всі примари знайшли спокій, а від велосипедів на з\д полотні поїзд не сходить з рейок, він не сходить з рейок навіть якщо на рейках автівка…

Саме так нас захищає дисоціація- вона відрізає занадто болюче, ховає його, створює нових нас, але не на завжди. Коли нові нестерпні життеві події, як то смерть власної дитини, перевищують здатність Пітера неусвідомлювати минуле, тримати його подалі від свідомості- дія дисоціації слабшає, вона не здатна більше стримувати спогади і вони повертаються у вигляді примар та спонукають до дій.
І так, щоб опрацювати травму, так чи інакше потрібно «повертатись назад»…

ПРО КІНО:СЛІПОТА, ЯК РЕСУРС ВИЖИВАННЯ. Стрічка «Месмер» з Аланом Рікманом  1994 року

СЛІПОТА, ЯК РЕСУРС ВИЖИВАННЯ

«Я чую як Світ обертається навколо»

А пам’ятаєте, декілька днів тому я робила допис про ресурси виживання? Це ті ресурси, які допомагають пережити травматичну подію. Вони добре допомагають в моменті, але потім діють автоматично і  можуть стати перешкодою для нормального життя.

Дуже гарна ілюстрація в фильмі «Месмер» з Аланом Рікманом  1994 року

Хто такий був Месмер, всі знають, хто проходив у вишу курс з історії психології і просто цікавився –  автор теорії тваринного магнетизму, але зараз не про це, а про сюжет фільму

Спробую розповісти так, щоб не спойлеріти, бо спойлери- то страшний гріх 😉

Марія- Терезія молода та вродлива дівчина, страждає на сліпоту з 3х років, і для рівноваги в неї розвився виключно чуттєвий слух. Як зізнавалась Марія-Тереза Месмеру- те, що вона чує -то тільки її- її особисте. Саме це її ресурси виживання – способи які допомагають їй жити в нестерпних умовах, змінити або припинити які вона не може.

На світському прийомі під час гри на роялі в неї починається істеричний припадок- по ходу сюжету, стає зрозуміло, що гра на роялі -тригерна історія для неї. «Лікарі- садисти» квапляться оказати першу допомогу, а саме пустити кров дівчині, за допомогою якоїсь жахливої залізної штуковини.  Але там був Франц Антон Месмер, якій не дозволив цього зробити, а вивів з припадку Марію-Терезу силою навіювання.

Скрізь весь фільми червоною стрічкою йде флер  первертного та садистичного еротизму по відношенню до жінок, ця атмосфера панувала в ті часи, та й в часи Фройда з Жане, та й завжди напевно, інакше не було би теорії істерії /травми:

« Їй боляче!

 В цьому і полягає сенс лікування»

Дівчина стає пацієнткою Мессмера,  і починається дивна терапія, яка відкриває жахливу та приголомшливу правду про історію Марії- Терези. Чи то терапія Месмера спрацювала, чи то через божевільну племінницю, яка рятуючись від хтивого пасинка, що хотів нею силою оволодіти,   увірвалась у кімнату де Месмер знімав пов’язку з очей Марії-Терези і та впала, але зір повернувся.

Потужна сцена коли Марія -Тереза виходить до батька та дивиться на нього

« Не дивись на мене»,- каже він

«Відвези мене до дому, батько», – каже Марія-Тереза.

Тепер вона його бачить

Сутність родини в якої квітне тайна інцесту точно передано однією сценою, дуже моторошною – всі все знають, але…

Чи треба казати, що Марія-Терезія знов втратила зір?

Ти хочеш бачити? – питає Мессмер у фіналі

-Ні, я не хочу бачити того, що відбувається навколо…

Що підтверджує переконання Месмера про те, що все залежить від людини, все в її голові – душевні хвороби, це не перст долі і не божій промисел, як вважалось тоді, і іноді вважається тепер

Багато подробиць та красивих нюансів я навмисно опустила, щоб вам цікаво було дивитись

Про фільм дізналась випадково з щоденників Алана Рікмана «Шалено, глибоко…» і рекомендую вам як  фільм, так і  книгу. Попереджаю, якщо придбаєте паперову книгу, не дивуйтесь, що очі Алана Рікмана з фото на обкладинці будуть слідкувати за вами- прикольний такий ефект.

І на останок- в англійській мові є слово «mesmerizing» що означає «Заворожуючий»- от саме такий голос в Алана Рікмана, тай він сам такий – mesmerizing

 

СИНХРОН VS ПОСЛІДОВНИЙ

СИНХРОН VS ПОСЛІДОВНИЙ

Час від часу чую питання, чому тільки послідовний переклад на моїх заходах

«Чому не синхрон, Каріне? Це так економить час»

А у Каріне свої організаторські таргани і свої забаганки, про які я зараз і розповім

Так, синхрон економить час, але він не дає можливості чути як говорить доповідач

Інтонації, наголоси, швидкість, гучність голосу або навпаки

Після декількох яскравих моментів, я переконалась остаточно, що послідовний переклад – відкриває більше можливостей пізнання, ніж синхрон.

Ось наприклад минулорічний міні-курс з Онно ван Дер Хартом про використання уяви в терапії дисоціації спричиненій травмою. Коли Онно наводив приклад вправи, він промовляв текст який потрібно було казати клієнту , його інтонації лектора змінились на інтонації терапевта, голос став м’якішім, тихішим, заспокоюючим

А ось зовсім свіжий приклад з тренінгу по DBR – коли Френк Корріган проводив демонстраційний сесії  з  учасниками, його колега Джессіка писала коментарі до роботи в чат на що потрібно особливо звертати увагу- на рухи голови, шиї  тощо, а ще на інтонації які Френк застосовував в певні моменти- синхроний переклад не дозволив би це вхопити

Крім того, синхрон дорожче, тому що це важка праця для перекладача, а ще потребує спеціального  технічного розширення- а це автоматично підвищує вартість організаційного внеску

Моє особисте відчуття, яке я спостерігала як учасник на заходах де здійснювався синхронний переклад- відсутність зв’язку між спікером та учасниками, відсутність відчуття перебування  і присутності в одному полі. Але це можливо мої забобони

Я завжди намагаюсь відтворити атмосферу живої присутності на онлайн заходах, і послідовний переклад допомагає підтримувати це відчуття, коли всі разом

Та  ідентифікація зі спікером, яка важлива для навчання краще працює у прямій комунікації

А економія часу то добре, але ми нікуди не поспішаємо і ні разу не було щоб спікер не вложився в час закладений в таймінг вебінару, завжди встигали розповісти все що заплановано

Цікаву думку почула нещодавно від однієї перекладачки, з якою проводила співбесіду і домовилась про співпрацю. Вона спробувала уявити, як це тим учасниками які не знають мови, слухати спочатку оригінал, а потім переклад.

 Я теж над цім замислилась, як воно тим колегам, які не достатньо володіють мовою – слухати спочатку оригінал а потім переклад?

 

21.07.2024

Каріне Кочарян

м.Одеса, Україна

ПРО КІНО: КОХАННЯ, ЯК КАТАЛІЗАТОР ЗЦІЛЕННЯ ВІД ТРАВМИ. Враження від стрчкі «Відплата» \ «The Railway Man» з Коліном Фертом та Ніколь Кідман.

КОХАННЯ, ЯК КАТАЛІЗАТОР ЗЦІЛЕННЯ ВІД ТРАВМИ

          Кожна травмована людина десь в глибині своєї душі, а може і на поверхні, має бажання помститися, відплатити кривднику тією самою монетою, завдати такого самого болю і таким чином встановити справедливість, відновити свою гідність. Але помста- це пастка, яка перетягує на бік темряви і перетворює на кривдника того, хто вижив. Здається, що це допоможе, це щось виправить, та скасує минуле.

    Така важка боротьба всередині людини красиво і потужно проілюстрована в фільмі «Відплата» \ «The Railway Man» з Коліном Фертом та Ніколь Кідман.

     Це історія Еріка Ломакса, офіцера Британської армії, якого відправили до японського табору для військовополонених у 1942 році. Він написав книгу ” Відплата”, яка розповідає про його, досвід до, під час і після Другої світової війни – по ній і було знято цей фільм. Вчора дивилась і так мене вразив цей фільм та сама історія- до глибини, до самісіньких кісточок

         Фільм починається з того що Ерік Ломакс лежить на підлозі і читає вірш-лічилку, і тільки потім стає зрозуміло, що саме це означає

    Він пережив японський полон, знущання, тортури. Вижив та повернувся в Англію і продовжив жити у двох вимірах – там і тут, більше там, ніж тут, як це завжди буває після травми. Наскільки я зрозуміла, він жив емоційно обмеженим життям, відвідував зустрічі ветеранів, багато читав, збирав книги та заповнював голову знаннями, любив поїзди та знав докладно їх розклад. І це все його якось утримувало на межі між минулим та теперішнім. Ерік як міг порався з інтрузіями, та флешбеками. Підлаштоване під травму життя, йшло за певним розкладом і так було би до скону, поки він не зустрів ЇЇ – Патті.

        Кохання – потужне відчуття, яке здатне запустити ланцюгову реакцію відродження травми, точніше спровокувати спроби психіки її опрацювати, що і сталося з Ломаксом. Він одружується, і ми, як і Патті, стаємо безпомічними свідками перепроживання травми.

      Хоча, безпомічні свідки тут ми- глядачі, а Патті бере на себе роль каталізатора зцілення. Вона з’ясовує історію свого чоловіка розпитуючи його побратима( Стеллан Скарсгард). (Я далі тут не піду, бо то вже буде спойлер, а спойлер то страшний гріх)

    «Ви про це можете говорити, а він- ні. Чому?» – тому що травма це невимовний жах, це те, для чого немає слів. Є дії, є відчуття, а слів немає.

     Сюжетна лінія переносить нас за Ломаксом в минуле на будівництво Тайсько- Бірманської залізної дороги, яку будували японці силами військово-полонених. Нам розповідають, що сталося з ним на справді. А потім, ми проходимо разом з ним шлях важкої внутрішньої роботи, боротьби між бажаннями зробити з кривдником те саме, навіть вбити його та гідністю, людини, яка прагне свободи та справедливості, яка примушує кривдника визнати свою віну та розкаятись. Важка розмова, каяття, прощення – і це все шлях до відродження.

   Такі важки бесіди, відбуваються в середині однієї людини під час терапії травми. Іноді така сама боротьба ведеться із собою і пробачити себе важче, ніж карати.

    Дивилась я і міркувала про трикутник травми, про те, як легко можна обернутися з жертви на ката, часто для самого себе, та яких зусиль треба докласти душі щоб залишитись на світлому боці.

      Міркувала про терапію- цей фільм чудова алюзія, як на мій погляд. Ми спостерігаємо психотерапевтичне опрацювання травми, яку людина проводить самотужки, а терапевт тільки йде поряд, тримає за руку та розділяє важкість шляху, як Патті своїм коханням запустила потужний процес зцілення від травми і підтримувала Еріка.

      Ще міркувала про атомні бомби які винищили Хіросиму та Нагасакі – як плату за ту жорстокість яку виявили японці тоді під час Другої Світової війни…але зупинюсь тут і зараз, бо відкривається величезне поле для розумів, які я не готова поки що розділяти із вами

 

08.04.2024

Каріне Кочарян,

м. Одеса Україна

А ВИ КОРИСТУЄТЕСЬ СВОЇМ ТІЛОМ?

А ВИ КОРИСТУЄТЕСЬ СВОЇМ ТІЛОМ?

Вам не доводилось спостерігати, як діти себе заспокоюють, коли поряд немає когось із дорослих, хто міг би їм допомогти або дорослі емоційно недоступні?

Як одна дитина переминається з ноги на ногу, замість того, щоб пошукати втіхи у мами- вона боїться, що мама відмовить. Або, хлопчик підкидує м’яча та зосереджено слідкує за його падінням, готуючись зловити. Дитина просто грає- скаже хтось. А хтось, більш обізнаний, скаже, що коли хлопчина зосереджується на м’ячі його нервова система регулюється. Або дівчинка в очікуванні питання від вчительки тре свої ноги, що допомагає їй знизити тривогу. І в кожної дорослої людини, зберіглись з дитинства способи заспокоювати себе. Способи дієві, якщо про них пригадати і їх застосувати.

Це наші соматичні ресурси- фізичні функції, дії та здібності, які забезпечують відчуття благополуччя та компетентності на фізичному рівні , і в свою чергу позитивно впливають на те, як ми почуваємось. Існує тисячі соматичних ресурсів, від основних фізіологічних функцій( травлення, кровообіг) сенсорних здатностей ( здатність бачити, чути, відчувати смаки та запахи, відчувати на дотик), здатності рухатись ( ходити, діставати до чого-небудь, бігати, відштовхуватись) до здатності до саморегуляції (заземлення або центрування) та творчої фізичної активності (танці, спорт).

Оскільки рух нашого тіла нерозривно пов’язано з нашими емоціями, переконаннями та загальним почуттям компетентності, робота над осанкою, рухами, жестами та нашими почуттями напряму забезпечує наше благополуччя.

Соматичні ресурси дуже індивідуальні і мають бути адаптовані спеціально для вашого тіла, відповідно до ваших унікальних потреб та цілей у конкретний момент. Те що дає ресурс одній людині, може позбавити ресурсу іншу.

Всі соматичні ресурси можна розподілити по трьох шухлядках, а саме:

Центруючи ресурси- це такі ресурси які допомагають відновити зв’язок із собою, коли ми в розпачи або втратили цей зв’язок. Ресурси соматичного центрування містять визначення місцезнаходження та фізичного центру ваги у тілі- він знаходиться приблизно на 10 см нижче талії. Дотик до себе сприяє вашому зв’язку із центром ваги.

Спробуйте цю вправу:
Покладіть руки на низ живота, усвідомте це- що ваші руки торкаються вашого живота- це центруючий ресурс. Якщо відчуваєте, що руку потрібно покласти на серце, наприклад, кладіть – йдіть за своїми відчуттями. Якщо досвід травми заважає- можна застосувати подушку замість руки.

Стримуючі ресурси. Ми всі добре знаємо, про заспокоюючу дію укутування в ковдру для немовлят. А коли дорослі кутаються в плед- це та сама заспокоююча, стримуюча, контейнеруюча дія.

Тіло як контейнер, зберігає все, що ми переживаємо- емоції, думки, відчуття, спогади, плани тощо. Стримуючи ресурси допомагають відчути весь вміст реального фізичного тіла, особливо шкіру та поверхневі м’язи. Ці ресурси дозволяють стримувати почуття та збудження, допомагаючи спочатку регулювати, а вже потім виражати себе.

На вступному тренінгу з Сенсомоторноій терапії в Лютому Тоні Баклі демонстрував просто вправу, точніш дві:

Перша- притулитись спиною до стіни, притулитися щільно і так постояти.
Зробили? Що відчуваєете?
Друга- це натягнути одяг ( сорочку, футболку тощо) взявши за частини які у плечей таким чином, щоб ваша спина відчула це натягнення.
Вийшло? Щось змінилось у вашому стані?

І на останок ресурси руху.
Ми можемо розтирати частини тіла, гладити себе, розхитуватись зі сторони в сторону, ходити туди-сюди, просто ходити бігати, займатись йогою або танцями. Використовувати гойдалки або крісло-гойдалку, велосипед або повільне розтягування – це все наше і це все безкоштовно, тільки потрібно взяти та присвоїти собі свої ресурси.

«Використовуй те, що під рукою, і не шукай собі іншого» В дитинстві, я була не згодна з Філеасом Фоггом- славетним мандрівником, стосовно цього ствердження. Як це- не шукай іншого та будь задоволена тим що є? Але в деяких випадках, цей його вислів дуже доречний, і це про збереження енергії.

Вся теорія Сенсомоторної психотерапії травми про те щоб використовувати всі наявні ресурси для зцілення.

А в нас планується новий набір на першій рівень навчання в методі Сенсомоторна психотерапія

КОЛИ ДАХ ВІДРЕМОТОНОВАНО, А ДО ПІДВАЛУ ЩЕ НЕ ДІШЛИ

Або як воно бути клієнтом в DBR  – мій власний досвід.

Дах в мене відремонтований, але з підвалом залишились питання. В березні 25 року буде 11 років як з моїм дахом ним працює кращий  покрівельник,тобто психоаналітик всіх часів ( мій,  в вас скоріш за все є свій кращий терапевт).  Станом на зараз в мене навіть фінальні штрихи наведені і якби не війна я б закінчила свою терапію ще у 22гому. Але мені зараз потрібна людина яка міцніше за мене вкорінена в реальність і яка час від  часу підтверджує мені що я не збожеволіла, підтримує і розуміє.  

Та я, що в  березні 2013 року,  прийшла на першу сесію  і я зараз- це дві різні мене. І шлях який був пройдено – важкий та болісний шлях травматика в терапії, зараз викликає в мене почуття гордості з себе і глибокої вдячності моїй МД за її терплячість і людяність.

 Всередині людини є місця куди такий метод як психоаналіз, та інші суто розмовні методи терапії, дістатись не можуть –  це  підвальне приміщення- середній мозок. Зона мозку яка відповідає за виживання людини в надзвичайних, небезпечних ситуаціях.

Зараз я опущу теорію яка лежить в основі методу Переорієнтування Глибинного Мозку DBR( все є на тут на сайті) який винайшов доктор Френк Корріган і розповім про  свій досвід в якості  DBR клієнта.  Тому що, попри всі ті глибокі зміни і трансформації які відбулись завдяки психоаналітичній терапії в середині мене, ще залишились актуальними ситуації, які потребують саме DBR роботи з моєю рідною рептилією.  Вона мене рятувала колись, а зараз моя черга звільнити її від шоку і дати жити спокійно, точніше робити свою справу і далі, але вже без зайвого вантажу.

Сформулював для себе мету- опрацювати три важких ситуації які досі спливають в пам’яті і мають емоційний вплив і всі якості флеш-беків я звернулась до колеги, яка є учасницею самих перших клінічних груп із Френком.

Ми призначили час.  Маю зізнатись я дуже хвилювалась і дуже боялась, тому що ситуації все ж такі не рядові, і знаю що то було страшно, і розуміла що приємно мені не буде.

 Перед сесією я пішла на море, щоб трохи зібратися з думками та хоробрістю. Спостерігаючи за тим, як хвили біжать до берега, я пригадала ще одну ситуацію, яка не так сильно мене бентежила, яку я обробила і частково  навіть перемогла страх який сформувався як наслідок.

В віці 10 років я ледве не потонула у басейні під час круїзу. Діти стрибали в басейн поки набиралась вода, стрибала і я поки було не глибоко. Але вода набиралась і набиралась і в один момент там стало дуже глибоко і я стрибнув опинилась там де ноги вже на мали опори. Я почала брататись та панікувати.  Як можна помітити я якось вигребла. Зараз плавати вмію, але й досі плаваю там де точно знаю, що буде дно

І ось з цієї ситуації, як з найменш емоційної я і вирішила почати. Ми з колегою добре знаємо одна одну, але це досвід новий і ця ситуація як раз підійшла як найкраще, щоб провести «бойове» злагодження.

Будь яка сесія DBR починається з заземлення і знаходження Де-Селф- структури яка має інформацію про положення тіла у пространстві, а після цього винаходиться орієнтувальна напруга, і починається магічний процес опрацювання в тілі.

Важко описати як воно відбувається- в тілі. С початку мені хотілось скрутитися у клубок. Потім поступово стали  з’являться відчуття, ті самі відчуття, імпульси до рухів які відбувались коли я тоді потрапила у воду.  Моя голова схилялась  до низу, нібито її хтось силою нахиляє, щоб я нирнула, але то була не насильницька дія, мої руки хотіли спочатку барахтатись, а ноги бовталися як безпомічні ганчірки, всередині розлилось почуття жаху і з’явилось бажання кричати. А після цього  в ногах з’явилось бажання відштовхнутись, я нібито нирнула, а руки відчували потребу плисти брасом- нібито під водою. Мабуть саме так я і випливла тоді, нирнула відштовхнулась та допливала до стінок басейну і вже по них дібралась до трапика.

Але найголовніше те, що відбулось потім. По тілу пішли дивні хвилі- моя  чудова провідниця вела мене цим шляхом, підтримувала і скеровувала – хвилі ці були енергією шоку, який вивільнився. А потім прийшло відчуття тріумфу, який супроводжувався усвідомленням що тоді, я таки, бляха, вижила.

Це якийсь такий глибокий рівень усвідомлення, такий глибокий рівень інтеграції якого я ніколи ще не відчувала. Тобто те що я знала: я тоді вижила, після опрацювання об’єдналося із досвідом тіла, і набуло нового сенсу, глибинного, рептильного сенсу.  

Пишу ці строки і все ще перебуваю у чудовому відчутті, що саме тоді, моє, ще дитяче, недосвідчене тіло  зробило для того, щоб я могла зараз у віці 48 років писати ці строки. І схоже, що словами передати цей процес і відчуття неможливо- це те що, щоб зрозуміти, потрібно відчути.

Тож моє підвальне приміщення зараз перебуває в стані ремонту. Попереду ще декілька сесій  і планую розповісти дещо з цього, а щось я залишу за кадром.

 

Докладніше про метод Переорієнтування Глибинного Мозку DBR Deep Brain Reorienting і його автора доктора Френка Коррігана тут

про навчання в методі  тут

Сайт DBR Company тут 

Далі буде 😉

з побажанням мирного вечора,

щиро ваша

Каріне Кочарян

 

ХТО ПИТАВ КОЛИ НАСТУПНИЙ НАБІР НА ТРЕНІНГ З DBR?

Вже близько!!!

Перед тим як встановити дати старту другого потоку першого рівня навчання методу DBR Переорієнтування Глибинного Мозку / Deep Brain Reorienting (DBR)®, я б хотіла зібрати всіх бажаючих.

І оскільки маємо обмеження по кількості учасників – роблю список черги – очікування. Дивіться анкету додану до цього допису

А зараз розповім про те як проходить навчання і які умови є для учасників.

Це навчання для кваліфікованих фахівців з психічного здоров’я, які мають досвід психотерапевтичної роботи загалом та/або із психічною травмою зокрема.

Навчання в методі DBR – Переорієнтування Глибинного Мозку складається з Трьох рівнів

Рівень 1: Переорієнтування Глибинного Мозку (DBR) : Введення (два дні) 290 євро в гривні по курсу на день оплати. Під час набору на першій рівень діятимуть умови для ранніх пташок: якщо оплата вноситься в перші три дні від старту реєстрації -вартість становитиме 250 євро.

Рівень 2 : DBR терапія шоку та ран прив’язаності (два дні) 290 євро в гривні по курсу на день оплати

Рівень 3: DBR для дисоціативних та інших комплексних травматичних розладів(три дні) 430 євро в гривні по курсу на день оплати

Зверніть увагу, що рівень 3 надається через півроку після проходження рівня 2. Це для того, щоб учасники освоїлись із методом на практиці.

Структура тренінгу така:

Кожен навчальний день містить теоретичну частину

Демо консультації по цьому теоретичному матеріалу які проводить Др. Френк Корріган з волонтерами з учасників.

Обговорення теорії та Демо

Опрацювання навичок в групах по три під час яких учасникам допомагають фасилітатори- колеги які вже мають досвід роботи в методі (DBR) і все це за підтримкою та під наглядом тренерів.

Обговорення практикуму.

Всім учасникам надається перекладені українською презентації, керівництва до практикуму, послідовність проведення DBR сесії і інші необхідні допоміжні відео та друковані матеріали.

І мій турботливий супровід кожному і кожній протягом всього навчання 😉

Чи є процедура сертифікації в цьому методі?

Процедура сертифікації ще в розробці. Але вона точно буде. І всі хто пройде її будуть розміені на сайті DBR, як сертифіковані в цьому методі фахівці

Крім основного навчання в учасників є можливість брати участь у клінічних групах, які відбуваються раз на місяць. Їх відвідування не є обов’язковим для основного навчання, але вони є дуже корисними. Для того щоб стати учасником клінічних груп потрібно ознайомитись з угодою та погодитись з умовами та правилами участі- ви знайдете тексти в анкеті

Як проходять Клінічні групи?

Раз на місяць о Четвер з 13.00 до 15.00 – це вже сталий та традиційний час, який встановився із самого початку нашої співпраці з Доктором Корріганом а саме з квітня 2022 року.

Частину зустрічі ми присвячуємо відповідям на питання учасників, і частину відводимо для ДЕМО консультації яку проводить Др Френк Корріган з волонтером та її обговорення. Чергу ми формуємо заздалегідь відповідно до розкладу зустрічей.

Структура може мінятись в залежності від потреб групи, наприклад ДЕМО може бути замінена обговоренням клінічного випадку або теоретичною презентацією.

Ведеться запис, яка надається всім учасникам.

Вартість участі в клінічній групі 40 євро в гривні по курсу на день оплати

Клінічна група працює за принципом групового сеттінгу, коли пропуски учасників оплачуються.

Крім всього цього було прийнято рішення збиратися раз на квартал для обміну досвідом та обговорення практики, спостережень – не супервізії та інтервізії, а майданчик для спілкування про DBR.

Це народження нової професійної спільноти, частиною якою можете стати і Ви.

Перше зібрання відбулось 28 Листопада 2024 року

Тож, якщо ви чекали на другий потік навчання в методі Deep Brain Reorienting (DBR)® то будь ласка заповнюйте анкету, отримайте від нас листа з підтвердженням та чекайте на анонси

https://forms.gle/8zAvTorsAE6AmUH99

Якщо ви не знаєте що таке метод Deep Brain Reorienting (DBR)®, але вам дуже цікаво дізнатися – переходьте за посиланням нижче, там ви знайдете інтерв’ю з автором Др-м Френком Корріганом, і три інтерв’ю з учасницями самого першого тренінгу і клінічних груп який Др Корріган провів для нас на початку великій війни.

https://epc-tree-of-knowlege.com.ua/dbr-r1/

За бажанням можете отримати переклад статті «Рандомізоване контрольоване дослідження Переорієнтування Глибинного мозку: нейронауково кероване лікування посттравматичного стресового розладу» Breanne E. Kearneya*, Frank M. Corriganb,c*, Paul A. Frewend, Stephanie Nevillc, Sherain

 

І додаю посилання на сайт DBR Company

https://deepbrainreorienting.com/

Якщо ви не маєте твердого наміру брати участь у навчанні зараз, то будь ласка зважте все перед тим як заповнювати анкету учасника.

А я бажаю вам безпечного та вдалого дня

Щиро ваша

Каріне Кочарян🍀